В минулій частині «Обоз» писав про будівництво Івана Плюща на території державних дач в Пуща-Водиці. Сьогодні мова йтиме про його сусідів.

Зокрема, про Нестора Шуфрича.

Шуфричу, на відміну від Івана Степановича, не пощастило: якщо Плющу вдалося оформити приватну власність на ділянку, і тепер він безперешкодно добудовує свій котедж, то у Нестора Івановича держава намагається забрати маєток.
Державне управління правами стверджує, що Шуфрич отримав землю та розпочав будівництво на території Будинку відпочинку «Пуща-Водиця» незаконно, і нині позов ДУСі розгядає суд.

Нестор Іванович має свою думку з цього приводу: «Мені запропонували, і я взяв. Тоді майже всім депутатам пропонували, і ніхто не відмовився. Пропонував керуючий справами. Я чесно плачу оренду впродовж кількох років – 11 тисяч грн на рік», - розповів Шуфрич.

Нагадаємо, Нестор Іванович отримав землю від Київської міської ради в часи, коли мерією керував Олександр Омельченко. Тодішній керівник ДУСі Ігор Бакай дозволив Нестору Івановичу почати будуватися.

Ділянку Шуфричу вдалося відхопити величезну - майже 4 га землі в оренду на 49 років оренди. Якщо перевести ці «га» у грошові знаки, сума виходить фантастична – така ділянка сьогодні коштує не менше 15 млн. доларів.

У 2004 Київрада активно роздавала землі Пуща-Водиці (Вишгородська, 150). Разом з Шуфричем чималі наділи отримали Богдан Губський, Раїса Богатирьова, Степан Гавриш, Олександр Задорожний, нині покійний Георгій Кирпа та багато інших політиків і їхніх дружин.

Однак вже в 2005 суд скасував дане рішення Київради, і всі політики залишились ні з чим. Лише Шуфрич продовжує триматися за свій шмат землі.

«Обоз» побував на цій земельній ділянці. Вона по всьому периметру огороджена декоративним парканом – стовпи та фундамент складені з буту, а тло - дерев’яне. Крім того, Шуфрич почав заливати фундамент для будинку. Його розмір просто вражає близько 2 тисяч кв. метрів. Хоча Шуфрич вважає, що менше. «Ви кажете фундамент 50 на 50 метрів? Я вважаю, що істотно менше», - розповів він «Обозу». Можливо, і менше. Однак це не істотно. Читачі самі можуть оцінити масштаб будівництва, адже котлован був сфотографований автором статті.

Фундамент Шуфрича

Біля паркану Шуфрич також почав будівництво господарського комплексу і будиночків охорони. Тепер все це покинуто, деякі зі споруд почали руйнуватися.

Зрозуміло, що Шуфрич очікує на рішення суду, адже навіщо продовжувати будівництво, якщо все так непевно.

До речі, Нестор Іванович так і не зміг красиво пояснити, навіщо йому - людині забезпеченій, одному з найбільших видобувальників газу на Полтавщини - задарма забирати у держави шмат «золотої» землі. Шуфрич на це запитання відповів просто: «Давали, я не відмовився».

Разом з тим в розмові з журналістами він поставив дуже справедливе запитання: чому у нього, Шуфрича, забирають землю в Пуща-Водиці, а його сусіди через паркан прекрасно себе почувають?

«Хотів би я знати відповідь на це запитання», - зауважив Шуфрич.

«Обоз» також дуже хотів би знати, чому сусіди Шуфрича, що осіли на 22 га земель Пуща-Водиці, почувають себе комфортно, і судовими позовами їх ніхто не турбує.
Хоча питань до «сусідів», імена яких відмовився назвати Шуфрич, набагато більше ніж до Нестора Івановича.

Паркан під напругою, а за ним Кучма?

Якщо ДУСя з Шуфричем судиться, то з його сусідом це зробити не ризикує. Можливо, чиновники злякалися височенного паркану під напругою, за яким заховався маєток, який тут приписують Віктору Медведчуку?

Паркан під напругою

З офіційних документів відомо, що Київрада в 2004 році передала 22,36 гектара землі на вулиці Вишгородській у Оболонському районі ЗАТ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» Згідно рішення Київради, на цій ділянці «Динамо» мав побудувати та обслуговувати будинки відпочинку сімейного типу. Земля із запасів рекреаційного призначення була віддана у довгострокову оренду на 25 років.

Причому «Динамо» отримало не лише землю, згідно розповідей обслуги Пуща-Водиці, це була територія державних особняків. Тобто державних дач для найвищих посадових осіб Радянської України.

Через рік після «помаранчевого майдану» керівник ДУСі Ігор Тарасюк розповідав журналістам, що Шуфрич та Медведчук будуються в Пуща-Водиці незаконно. Що ДУСя ініціюватиме судовий розгляд цього питання. А що в результаті? ДУСя взялася лише за Шуфрича.

Дуже дивно, що Віктор Медведчук в цій історії виявився особою недоторканною.
«Обоз» вирішив з’ясувати всі обставини, зокрема знайти відповідь на запитання Шуфрича, чому його ображають, а сусіда Медведчука ні.Більше того ніхто не заважає Медведчуку захоплювати нові землі в Пуща-Водиці.

Коли журналіст «Обозу» обходив навколо маєток, то звернув увагу, що зі сторони траси володіння Футбольного клубу «Динамо - Київ» опоясують дві лінії паркану. Причому внутрішня лінія знаходиться на кордоні старих меж Пущі-Водиці, це добре видно в місці, де паркан Медведчука зустрічається з парканом Шуфрича. Друга лінія паркану – це шестиметрова стіна з металічних щитів, зведена на п’ять метрів попереду, тобто вже за кордонами Пуща-Водиці. Якщо порахувати вкрадені по всій лінії метри, виходить що «Динамо-Київ» «приватизував» не менше 50 соток. По нинішнім розцінкам - на півтора мільйона долларів.

І чомусь ніхто не звертає увагу на це загарбання?

Можливо, відповідь на таку байдужість треба шукати в переліку осіб, що проживають за «парканом Медведчука»?

«Обоз» обійшов весь паркан по периметру, однак споруди проглядалися лише з одного місця і то треба було піднятися на висоту шести метрів.

Тоді очам відкривалося будівництво величезного палацу. Такої величини будинок до сих пір не був помічений журналістами у володінні жодного політика чи бізнесмена. Лише фундамент цієї споруди був більше ніж величезний фундамент Шуфрича у лісі, а якщо зважити на два, а подекуди три поверхи, то ми маємо справу з будівлею у 4-5 тисяч квадратних метрів.

За цим палацом проглядався інший, вже готовий. Стіни будинку були пофарбовані в яскраво червоний колір, білі колони та ліпні прикраси в білий. Чомусь виникали асоціації з московським Кремлем. Зрештою це справді в стилі москвичів поєднувати червоні та білі кольори.

Коли «Обоз» поглянув на той самий маєток з висоти супутникової зйомки, то виявив, що величезних палаців на території «Динамо-Київ» аж чотири штуки. І всі вони мають більший масштаб ніж багатоквартирний будинок «Пуща-Водиці», зфотканий кореспондентом «Обозу» неподалік.

Кожен палац оточений своїм парканом. Навколо котеджів-велетнів розкидані будинки поменше, а також озера, бесідки, клумби, візерунками переплетені дороги й доріжки.
Насправді, шикарний - королівський маєток.

Хто ж у ньому живе?

Працівники розповіли, що один будинок належить родині Меведчука другий Суркісу. А інших два?
Нарешті після довгих пошуків «Обоз» роздобув цікаву інформацію, що один з будинків, причому найбільший, начебто оформлений на Олену Франчук.

Це прізвище дає безапеляційну відповідь на запитання, чому ДУСя судиться з Шуфричем, але не оскаржує землеволодіння «Динамо-Київ». Гарантії родині Кучми, дані Віктором Ющенком під час помаранчевої революції, зробили все майно родини Леоніда Даниловича (навіть добуте сумнівним шляхом) недоторканним.

У цьому контексті можна згадати, що уряд Тимошенко так і не зміг забрати у Пінчука 115 гектарів не зовсім законно набутих під Конча-Заспою в часи уряду Януковича.

До речі, цілком логічно припустити, що серед п’яти будинків в маєтку «Динамо-Київ» один належить самому Леоніду Кучмі. Адже Леонід Данилович за час свого правління продемонстрував свою слабкість до розкошів. Разом з тим той будиночок, що залишила йому нова влада в Конча-Заспі, не вражає ні розмірами, ні оформленням. (Про будинок Кучми в Конча-Заспі можна буде прочитати в наступній частині «Секретів»).

В свою чергу Медведчук та Суркіс від такого сусідства лише виграють. Під парасолькою недоторканної родини Кучми можна не лише комфортно себе почувати, а й городити паркани, де лише схочеться.

Будиночок генпрокурора

Життя в Пуща-Водиці - це передовсім спокій. Територія Будинку відпочинку малонаселена. За маєтком Медведчука-Суркіса-Франчук починається практично дрімучий ліс, де дуже зрідка трапляються державні дачі. В основному це невеликі дерев’яні будиночки 100 кв. м., пофарбовані ядучим зеленим кольором, що були побудовані, ще в радянські часи.

Оренда такої дачі для посадовців коштує 300 грн на місяць і жодних комунальних послуг! Тому, хоч це і не фонтан, але розставатися з такими дачами ніхто не бажає. Зокрема, один такий будиночок ДУСя ледве забрала у екс-міністра внутрішніх справ Білоконя, який йому так не хотілося віддавати.

В Пуща-Водиці трапляються і пристойні, хоч і невеличкі, державні дачі. Наприклад, генпрокурора Олександра Медведька.
Будиночок Медведька було ледь видно за густими соснами. Тому «Обоз» сфотографував такий самий по сусідству, в якому проживає один з функціонерів СДПУ(о).

В такому самому будинку живе Медведько

Також «Обозу» в Пуща-Водиці потрапив на очі гарненький багатоквартирний будинок.
Багатоповерхівка, яку було б звично бачити в невеликому містечку, серед дрімучого лісу виглядала трохи дико. З цивілізацією її пов’язувала гладенька асфальтована дорога з ліхтарями на узбіччі.

Фундамент цього будинку менший ніж фундаменти будинків маєтку Медведчука

Також «Обозу» трапилось кілька сучасних гарненьких котеджів.

Дізнатися, кому належить все це добро, майже не можливо. На доріжках Пуща-Водиці важко зустріти живу людину. Занадто тут безлюдно, лише час від часу проїжджає охоронець на велосипеді чи спецавтомобіль, що підмітає та миє доріжки.

Однак все таємне колись стає явним. Ця репліка також є побажанням керівнику ДУС Ігорю Тарасюку, який впродовж довгого часу уникає спілкування з журналістами та прямих відповідей на запитання в офіційних зверненнях.