В Інтернет-холдингу «ОБОЗ.ua» відбулося чергове засідання Українського клубу економістів, присвячене поточній ситуації у вітчизняній економіці.

Провідні економісти звинуватили владу у незрілості, дали оптимістичні і песимістичні оцінки економіки та закликали більше довіряти гривні.

Директор Інституту трансформації суспільства, професор, завідувач кафедри міжнародної економіки та підприємництва Національної академії управління Олег Соскин побачив аналогію в тому, що сьогодні відбувається в економіці України і тим, що описував засновник марксизму у своєму «Капіталі»:

Сьогодні в Україні спостерігаються надзвичайно негативні тенденції: інвестиції скорочуються, в цьому році буде від’ємне сальдо платіжного балансу. Від’ємне сальдо формується навіть у «тіньовій» економіці. Ми бачимо, що ми спускаємось у латентну системну кризу.

У «Капіталі» Маркса є такі слова про капіталістичний закон нагромадження. Ці слова дуже точно відображають нашу ситуацію:

«Капитал - избегает шума и брани и отличается боязливой натурой. Это правда, но это еще не вся правда. Капитал боится отсутствия прибыли или слишком маленькой прибыли, как природа боится пустоты. Но раз имеется в наличие достаточная прибыль, капитал становится смелым. Обеспечьте 10 процентов, и капитал согласен на всякое применение; при 20 процентах он становится оживленным, при 50 процентах положительно готов сломать себе голову, при 100 процентах он попирает ногами все человеческие законы, при 300 процентах нет такого преступления, на которое он не рискнул бы, хотя бы под страхом виселицы. Если шум и брань приносят прибыль, капитал станет способствовать тому и другому».

У нас капітал отримує 1000 відсотків прибутку. Тому цей капітал фактично сьогодні тримає Україну і не дає можливості розвиватись середньому класу. У нас відбувається все за Марксом, один до одного: у нас відбувається відторгнення наших громадян від землі, від власності. І це є класика. На жаль, сьогодні мине можемо цю «класику» зупинити.

Але ці процеси ще можна зупинити, тому що в нас ще остаточно не поділена земля.

Я думаю, що головний елемент, який потрібно змінити, - уряд повинен перейти на нульовий баланс доходів і видатків бюджету, отже, необхідно ліквідувати дефіцит державного бюджету. Це головна умова. Якщо уряд пропонує збільшити доходну частину бюджету ще на 10 мільярдів і кинути ці гроші на соціальні програми, значить, всі дії Нацбанку протягом останніх трьох місяців по стабілізації ситуації фактично будуть зведені нанівець, тому що знову будуть кинуті гроші на популістські програми.

У нас зараз немає економічного зростання. Економічне зростання в країні є тоді, коли є економічне зростання дрібної та середньої національної буржуазії, яка використовує власну працю на своїх власних засобах виробництва. Сьогодні в Україні ця верства звужується. І це катастрофа. І те, що впав продаж автомобілів на 20% у порівнянні з травнем, те, що стоїть ринок житла, те, що люди стали менше купувати, - це означає, що економічне зростання фактично припиняється. І треба думати, що зараз потрібно негайно робити, щоби ми від стагнації не впали в яму. Сьогодні це має бути головним завданням уряду, Президента, Нацбанку і Верховної Ради.

Керівник групи радників Голови Національного банку України Валерій Литвицький виявився більшим оптимістом у своїх прогнозах. Зокрема, він зазначив:

Я з лютого говорив про те, що інфляція буде уповільнюватися – вона й уповільнилась. Я говорив, що зростання буде прискорюватись – воно й прискорилось. Тому ні про яке «легке падіння» говорити підстав немає. У нас є прискорення зростання. Вже за травень зростання ВВП перетнуло позначку 6,4%. Це вже формат прискореного зростання.

Номінальний ВВП зростає настільки швидко, що всі зобов’язання уряду, які зараз існують в Бюджеті, можуть бути не тільки виконані, а й перевиконані. Але виникне питання: яка товарна пропозиція під цими зобов’язаннями? Я підтримую ту ідею, про яку говорив Олег Соскин – що якщо є додаткові доходи Бюджету, то їх треба використати на зменшення дефіциту Бюджету. Якщо ми будемо використовувати їх для того, щоб робити нові соціальні видатки, тоді треба знайти коректну відповідь на товарну пропозицію. Тут треба діяти дуже обережно.

Таким чином, я не бачу загрози для економіки більше, ніж загроза для цінової стабільності. Вірогідність того, що економіка закінчить рік на рівні 5-6%, набагато вища, ніж вірогідність того, що вона буде менше, ніж 5-6%. Тому мій прогноз сьогодні позитивний.

Інша проблема – це інфляція. Інфляція різко уповільнилася (1,3%). Було десять років в Україні, коли інфляція або уповільнювалась у травні, або не змінювалась. І було п’ять років, коли вона прискорювалася, тому говорити, що це тільки сезонний фактор – неправильно. Все-таки інфляція уповільнилася: не 3,1%, а 1,3% - цифри помінялися місцями. І я думаю, що це результат роботи і Національного банку, і уряду, і послаблення інфляційних очікувань. Я не кажу, що вже є розворот тренду. Я не впевнений, що влітку може бути дефляція, але я думаю, що якщо ми в червні-липні побачимо не прискорення інфляції, а хоча б її незначне уповільнення або збереження на тому рівні, в якому вона була в травні, то ми можемо говорити про початок розвороту тренду в сторону відчутного уповільнення. Чому я тут такий обережний? Тому що є елементи невизначеності. Є вплив, пов’язаний з діями, пов'язаний з заявами. Є й політичний вплив. Тому я б в цьому відношенні був обережний і висловив припущення, що в липні-червні ми побачимо укріплення тенденції до більш низької цінової динаміки, але я не думаю, що інфляція буде остаточно подолана. Не забувайте ще про третій квартал. А більше всього мене турбує те, що при перегляді Бюджету може перемогти лінія на подальшу соціалізацію додаткових доходів Бюджету. Ми виступаємо за те, щоб перегляд Бюджету не завадив стабілізації цін.

І останнє. Уповільнюються інвестиції, тому що залишається «перегрітим» споживчий попит. 46,2% зростання номінальних доходів – це історичний максимум, такого не було за всі роки існування гривні. Тому за цих умов це означає, що щось зростає повільніше – а саме, інвестиції.

Президент Центру економічного розвитку, кандидат економічних наук, член-кореспондент Академії технологічних наук України Олександр Пасхавер висловив третю думку:

Дело в том, что все, что оценивается – оценивается со многих позиций. Объективно оценивать очень трудно. Моя позиция отличается от позиции Олега Соскина вот почему: например, капитал, который нас пожирает. Давайте его уничтожим и посмотрим, что будет. Только не понятно, кто же тогда будет обеспечивать этот ускоренный рост? За счет чего он обеспечится?

Я хотел бы уточнить: эти 750 тысяч машин, которые бегают по Киеву – это всё олигархи на них ездят? Это ведь, наверное, средний класс.

Что сейчас происходит? Действительно, у нас есть кризисные явления, но не в экономике. Экономика просто не в состоянии адекватно реагировать на внешние и внутренние вызовы. Она растет, она здорова, но вызовы есть, и на них надо адекватно реагировать. Но неадекватное реагирование связано с двумя вещами: с политическим кризисом, который опасен не столько для текущего момента, сколько для тренда. Если он будет продолжаться в том же духе, экономика просто не выдержит. Второй кризис, который действует точно так же – это институциональный кризис. Если есть «невидимая рука рынка» у нас, то она у нас еле шевелится. Потому что мы не создали инструментов, которые должны реагировать на такого рода вызовы: на повышение цен, на политический кризис, например. Вообще, я бы сказал, что наша экономика на удивление устойчива к политическому кризису.

Таким образом, нет кризиса экономики, а есть политический кризис, есть институциональный кризис, и у него есть одна основа. Это кризис нашего развития. Я не могу оценивать первых людей государства, как тех, кто персонально в чем-то виноват. Они есть отражение нашего общества в целом. И они, как и общество в целом, недостаточно зрелы с точки зрения государственной деятельности. Например, они не готовы к стратегическим компромиссам, они не готовы к стратегической работе. Это не люди, это целый слой, который не готов к такой работе. Наша история не дает возможности нам создать такой слой людей.

Если это правда, то возникает вопрос: что делать? Но самый главный вопрос: кто будет делать? У нас некому делать целый ряд антипопулистских вещей. Для этого должна быть очень зрелая политическая среда, которой нет. И я думаю, что в условиях достаточно здоровой экономики то, что будет происходить, будет происходить эволюционно. Мы будем меняться медленно и постепенно в сторону большей зрелости.

Під час прес-конференції експерти відповіли на запитання читачів «Обозревателя». Зокрема, стосовно повернення боргів Ощадбанку:

-Как, по-вашему, будут ли они возвращены в полном объеме т. е. соответствующим образом проиндексированы? Кто обязан нести ответственность за столь грандиозное и наглое обворовывание? Возвращение этой тысячи - никоим образом не решение вопроса.

Олександр Пасхавер: Строго говоря, Украина не отвечает по обязательствам Советского Союза. Это, скорее, моральный долг, чем юридический долг государства Украина перед гражданами.

В отношении того, когда их возвращать. Планы о немедленном возвращении – катастрофичны. Они просто разорвали бы нашу экономику. Поэтому это необходимо делать, но таким образом, чтобы давать такие обязательства, которые бы имели долгосрочный характер и которые бы не шли сразу в потребление. Таких форм есть достаточно много и если бы мы дали людям обязательства, это был бы моральный и нормальный процесс. А так возврат денег впрямую… Повлияла ли на инфляцию эта тысяча гривен? Нет, не повлияла. Только в режиме «последнего бублика». Но ведь обещания были дать совершенно фантастические деньги. У нас же инфляция была и до того, как они возвращались.

Валерий Литвицкий: Если люди бегут от денег, если спровоцированы инфляционные ожидания, они будут даже снимать свои старые депозиты и предпочитать потреблять, чем сберегать. Поэтому я поддерживаю, что надо возвращать сбережения, но хотел бы конкретизировать: на ту величину, которую вы возвращаете в течение года надо сокращать обязательства по поддержке потребления в текущем году. Если вы хотите вернуть 20 миллиардов – на 20 миллиардов уменьшите другие потребительские расходы. А что касается влияния в этом году – это очень тяжелый вопрос.

Конечно, возвращать нужно. Но я бы не закрывал и другой вопрос: чем возвращать? Мне кажется, что нужно поискать другие формы возврата, не только кешем. И постараться, чтобы, возвращая, люди их не забрали, а оставляли на депозите. Вернуть людям склонность к сбережениям. Тогда эта акция могла бы быть еще более масштабной.

-У якій валюті ви б порадили зберігати заощадження?

Валерий Литвицкий: У нас больше ставки по гривне, поэтому, конечно, в гривне, но если вы ведете бизнес за границей, если вы детей учите, если вам нужны деньги на оздоровление, вам нужно иметь структурированный портфель. Поэтому мой совет: 70% - в национальной валюте, и по 15% - бивалютный алгоритм, потому что никто не знает, как скоро будет нащупано «дно» долларом и как быстро будет регенерация спроса на доллар. Поэтому лучше риски диверсифицировать в евро и в долларе.

А основную массу – в гривне. Вы можете ее свободно конвертировать. Гривна поддерживает потребительский спрос, поэтому национальная валюта должна быть объектом повышенной любви и уважения, но для этого надо сбить инфляцию.

Олег Соскин: Може, зараз треба ще зміцнити курс гривні?

Валерий Литвицкий: Є офіційна позиція Національного банку, що курс гривні, який сьогодні склався на ринку, на сьогодні є оптимальним. Офіційний курс відрізняється не набагато від ринкового, і надалі ми плануємо впроваджувати політику, щоб не був надмірний розрив. По-друге, Національний банк буде присутній на Міжбанківському валютному ринку в тій мірі, в якій це допоможе уникати різких коливань реального курсу. Крім того, базове значення курсу буде зберігатися.

Усі відповіді експертів на запитання читачів «Обозревателя» дивіться тут

Читайте по темі:

Популизм стал основной угрозой экономики

Дивіться на ВідеоОБОЗі:

Єдиний спосіб урегулювати ситуацію – ліквідувати дефіцит держбюджету!