Збільшити шрифт

1

2

3

Новини по темі»

	»Кабмін довів Львів до дефолту
	»У Дніпропетровську відкриті пункти обігріву людей
	»У Львові з'явилися плакати «Залежна Україна»
	»Безробіття в Україні становить 8 до 1

Читайте також »

	»Безробіття в Україні становить 8 до 1
	»Науковці, користуючись здоровим глуздом, знайшли бен Ладена

«За роки незалежності від нас виїхали десятки тисяч учених. Точно ніхто не рахував. Але зараз такого масового відтоку немає — в світі криза, роботу знайти складно, до того ж сьогодні можна і тут працювати по грантах», — говорить Ігор Марков, завсектором етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАНУ.

Учені підтверджують, що в 90-і їх колеги масово виїжджали в США, Німеччину або Францію. Тепер їдуть в основному аспіранти. Часто ті, у кого в Києві немає житла.

«Адже можна і тут, працюючи по гранту, одержувати додаткові $500 до зарплати і якось жити. Але якщо треба знімати житло і утримувати сім'ю, цих грошей мало», — говорить хімік Ірина. Втім, проблема не тільки в зарплатах: «Наша спеціальність пов'язана з космічною фізикою, ніяких перспектив для себе в Україні ми з чоловіком не бачимо, тому і виїхали в аспірантуру в Карлов університет (Чехія). Хоча гроші теж важливі — чеські учені заробляють по 800 євро», — говорить Марина, яка живе з чоловіком-ученим в Празі, пише Сегодня.

«Близько 80% тямущих випускників вузів по таких предметах, як математика, фізика, хімія, прагнуть виїхати за кордон. В Україні дуже слабка приладова база. Коли я писав диплом, півроку витратив на те, щоб зробити прилад — треба було відстежити, як світло впливає на мишей», — розповів нам аспірант-фізик Анатолій Стеценко.

«Досліди доводиться оплачувати зі своєї кишені. Я займаюся дослідженнями у області штучного запліднення, реактиви дуже дорогі. Одне антитіло коштує 7 тис. грн. А без цього дисертацію не напишеш, тому я працюю на чотирьох роботах: викладаю в університеті, гімназії, вечірніх класах і даю приватні уроки», — говорить аспірант-біолог Ірина Винниченко. Є і такі, хто їде просто з інтересу. «Мені було цікаво повчитися за кордоном. Ми розробляємо нові речовини проти раку», — розповіла нам Ганна Калайда, випускниця хімфака університету ім. Шевченка, яка працює в Бонні (Німеччина).

У Академії наук не бачать трагедії в тому, що учені виїжджають. «Там вони набираються знань, а потім часто повертаються. Але проблеми у нас є. З одного боку, Україна входить до числа 50 країн-лідерів по рівню НДІ, якості освіти. При цьому наша наука вкрай погано фінансується: нам дають 0,3% ВВП, тоді як необхідно в п'ять разів більше, — говорить Володимир Семиноженко, член президії НАНУ. — В Україні 20—30 провідних наукових центрів, на модернізацію кожного необхідно витратити $3—4 млн. Якщо почекати ще 5 років, то української науки просто не буде».

Пітер Сурай: У Великобританії біохімік збагачує яйця

Уродженець Сумської області 53-річний Пітер Сурай виїхав за кордон 15 років тому (одружений на українці, двоє дітей). На той час він вже був доктором наук. Сьогодні він почесний професор еволюційної біології університету Глазго (Шотландія). Все життя біохімік проводить дослідження у області птахівництва. «Завдяки моїм розробкам сьогодні в Україні виробляють курячі яйця, збагачені селеном. Ще в Україні я задумався над роллю вітамінів і антиоксидантів в живленні людини. І сам розробив новий метод аналізу вітаміну Е. У Великобританії я продовжив свої дослідження. Цього разу, вивчаючи склад курячих яєць, прийшов до висновку: є можливість збагатити яйця відразу декількома важливими антиоксидантами, включаючи вітамін Е, селен і каротиноїди», — розповідає він.

Учений проводив випробування на людях. «Було відібрано 40 добровольців з числа працівників коледжу, і впродовж 8 тижнів одна половина щодня з'їдала одне звичайне яйце, а інша — одне збагачене. Перед випробуванням у всіх учасників експерименту була узята кров на аналіз, і ця ж процедура повторилася через 8 тижнів. Далі був проведений скрупульозний біохімічний аналіз крові і доведено, що споживання збагачених яєць дійсно підвищувало концентрацію антиоксидантів в крові, що підтверджувало благотворний вплив яєць на здоров'я людини», — пояснює він.

Його розробки високо оцінили в науковому світі. У 2000 році в Монреалі (Канада) він одержав премію Всесвітньої асоціації по птахівництву. Сьогодні у Сурая свій будинок, пристойна зарплата, правда, скільки одержує — не говорить, і улюблена робота. Минулі випробування він згадує з посмішкою. «Коли я одержав грант і опинився в Шотландії, мене кинули в лабораторію до звичайних аспірантів. За кордоном не важливі ваші регалії, своїми знаннями треба довести, що ти чогось вартуєш. На роботі доводилося днювати і ночувати, за що колеги по еволюційній біології прозвали мене Привидом лабораторії», — жартує він.

Як зізнається учений, перший рік він ледве зводив кінці з кінцями. «Стипендія була 477 фунтів, з яких 400 я платив за житло. У цю суму входили сніданок і вечеря, а ось на ланч грошей не було. Обходився сосискою з шматочком хліба, що залишилися від сніданку. Але ці труднощі не мають значення, якщо є можливість займатися улюбленою справою», — говорить він.

Олена Рябініна: вивчає слух у мух

Олену годують дрозофіли

«Я живу в Англії більше 4 років. Працюю в Інституті вуха в Лондоні. Ми досліджуємо слух: хочемо знайти молекули, які відповідають за сприйняття звуку. У дослідах використовую мушок-дрозофіл», — розповідає 27-річна Олена Рябініна (незаміжня, без дітей). Вона покинула Україну студенткою. «Вчившись в КПІ на фізтеху, писала в західні університети, питала, чи не можу я працювати над кандидатською дисертацією у них. Мені вдалося виїхати в університет Суссекса». Олена говорить, що в Лондоні їй добре: «Платять непогано, вистачає і на подорожі — була в Європі, США, Австралії і Новій Зеландії. Чи повернуся до України, поки не знаю».

Ольга: виїхала через Майдан

Киянка Ольга (їй за 30, дітей немає, незаміжня, батьки залишилися в Україні) вже 4 роки живе в Марселі (Франція): «Працюю в Національному центрі наукових досліджень. Вивчаю ембріогенез — розвиток організму на ранніх стадіях. Шукаю принципи утворення білкових кластерів («зборища» білків в 10—100 і більше штук) в мембранах клітин. Ембріони, де порушено утворення кластерів, вмирають. У дорослому ж організмі порушення веде до виникнення раку. Моє завдання — передбачити поведінку білків, обчислити розміри кластерів, швидкості їх утворення, час життя. Що це дасть — непередбачувано. Можливо, ми краще зрозуміємо виникнення патологій».

Покинути Україну її спонукала відсутність грошей і... «помаранчева революція»: «Я тоді працювала інженером на півставки в одному з інститутів Академії наук, одержувала близько 100 євро. Організація знаходилася в центрі, і щодня я двічі ходила через Майдан. Мене цей рух налякав. У всьому цьому було якесь безумство». Вона хотіла стабільності, а не революцій. За словами жінки, різниця в рівні життя учених в Україні і Франції величезна: «Тут, закінчивши аспірантуру, можна розраховувати на 1800—2500 євро в місяць. А знімати квартиру в Марселі коштує 400—700 євро з комунальними послугами». Ольга говорить, що до України повертатися не хоче: «Там немає перспектив».

«Наука - не для заробітка»

Доктор хімічних наук Марина Буланова вже більше 30 років працює в київському Інституті проблем матеріалознавства НАН. Вона - потомственний вчений. «Мій батько створював матеріали, якими покривали тіло ракети, щоб вона не руйнувалася при польоті від дії температур. Я досліджую, як склад матеріалу впливає на його властивості. Вже більше 10 років працюю з титановими сплавами. Ми знайшли склади, які можуть до 100 годин працювати при температурах до 800 градусів, — це могло б стати в нагоді в авіапромисловості. Правда, чи використовувалися на практиці результати нашої роботи, не знаю. Головне — ми одержуємо наукові знання, які може використовувати будь-хто». За її словами, на Заході і наших учених, і наші дослідження цінують: «Мінімум раз на рік мене запрошують за кордон. Звичайно, лабораторії у них кращі, оснащені сучасними приладами. Ми ж плавимо сплави в печі кінця 50-х років. Багато що з устаткування робимо самі».

За словами ученого, в молодості вона думала виїхати за кордон, але тепер пізно: сім'я, діти. «До того ж тут можна одержувати гранти — до $500 на місяць. Багато моїх колег додатково викладають у вузах на півставки плюс учені одержують надбавки. Живуть, звичайно, небагато. Але взагалі наука — це не спосіб заробітку, це - діагноз».